Вона потребує допомоги

Я живу в гуртожитку без газу у Верхньодніпровську. Мій чоловік помер від інсульту, а мені через місяць потрібно видаляти щитовидну залозу, тому що певна кількість пухлин заважає мені дихати, і це швидко прогресує. Я не можу пересуватися через гострий артроз, а моя пенсія в 3 000 гривень йде на оплату комунальних послуг гуртожитку.

Коли я була на четвертому місяці вагітності, мій наречений загинув під час обстрілу в Бахмуті, майже всі наші родичі були вбиті або зникли безвісти. Наші будинки були зруйновані вщент. Ми переїхали до Дніпропетровської області в середині осені 2022 року, оскільки нам було важко працювати через 11-місячну дитину та батьків-інвалідів, які потребували догляду.

Разом з чоловіком я працювала на "Азовсталі", він помер від обстрілу в лікарні, а я з дітьми ледве встигла виїхати з окупованого Маріуполя. У мене хвороба паркінсона, і три місяці в окупації під бомбами, без необхідних ліків дуже погано позначилися на моєму фізичному стані, я дуже обмежена в пересуванні і маю труднощі з роботою.

Виїхали до Харкова останньою евакуацією в квітні 2022 року з вже майже окупованого Лисичанську, Луганська область. Без речей, в чому були, з літньою сусідкою, котра має інвалідність.

Наразі мешкаю в Миколаєві, нещодавно пережила онкологію, потерпала від домашнього насильства, а зараз колишній чоловік постійно погрожує, що знищить мене, та намагається відібрати житло, точніше те, що залишилось після обстрілів.

Я самотня та бездітна, евакуювалась з Бахмуту під обстрілами без речей до Світловодська, Кіровоградська область. Будинок знищений, та підірване війною здоров'я не дозволяє працювати.