05.03.2025 року я востаннє розмовляла зі своїм чоловіком. Він із побратимами мав повернутися із завдання, але через зникнення зв’язку і втрату розвідданих вони опинилися в пастці. Він встиг сказати, що вони повертаються на допомогу побратимам. 10.03.2025 року я отримала сповіщення про те, що чоловік безвісти зниклий. Приблизно рік тому я знайшла на ворожих каналах його останки, із зазначеним прізвищем та вагомими доказами. Було відкрите провадження та слідчі дії, після відбувся суд на якому мого чоловіка визнали померлим. Тиждень тому рішення набуло чинності. Тепер я намагаюся зібрати документи, щоб оформити все належним чином. Не було поховання та я не бачила тіла чоловіка, нелюди можуть так і не повернути його останки. Я з 2 дітьми (13,15 рр.) з Вовчанська, ми були в окупації та кілька разів переміщувалися в межах України разом з собаками та котиками. Зараз ми проживаємо в Харкові в орендованому домі. Я працюю за можливості, дітей беру з собою на роботу бо самих залишати страшно, та заощаджень майже не залишилося. Потрібна допомога.

Більше року тому я отримала діагноз- рак шийки матки 3-ї стадії. Я з Лиману Харківської області, виховую неповнолітнього сина, чоловік загинув на війні у 2022 році. Я дуже тяжко переживала та переживаю загибель чоловіка, і у вересні 2025 року мені поставили діагноз карцинома. Була проведена операція, пройшла 33 променеві терапії та 8 хімієтерапій. Надалі продовжую приймати пігулки хімії та потребую кожні 2 місяці обстежень КТ і здачі аналізів, онкомаркерів. Також на мене очікує ще операція з видалення щитоподібної залози. Мені дуже складно морально і матеріально, майже всі кошти пішли на лікування. Прошу підтримки.

Я багатодітна самотня мама, виховую 4 дітей: 9-річного сина та трійню п’ятирічок - 2 хлопчиків і 1 дівчинку. Трійнята народилися дуже маленькими, і через це мають інвалідність та потребують реабілітації. Ми живемо в Харкові. Я не можу працювати, бо через постійні обстріли державні садочки не працюють, а приватні коштують шалених грошей. Старший син навчається в школі у змішаному форматі: 3 дні в підвалі та 2 дні онлайн. Я отримую допомогу як малозабезпечена сім’я та виплати у зв’язку з інвалідністю дітей, однак цих коштів бракує. Не можу оплатити реабілітаційні заняття з логопедом і психологом, а також сенсорну інтеграцію. Прошу підтримки.

Через війну, постійні прильоти, смерті друзів, зміну роботи та зраду чоловіка у мене виникли проблеми зі здоров’ям. Хворію на ендометріоз, фіброзно-кістозну мастопатію, депресію, маю протрузії в хребті. Через необачне падіння постійно болить хребет та тягне ногу, а пів року тому ноги затерпали, і я ледь пересувалась. Після уколів я відійшла й можу вільно ходити та потребую докладного обстеження, МРТ. Я з міста Охтирка, що на Сумщині, виховую 2 дітей 9 та 15 років. Також з нами тимчасово живе старенька бабуся з Полтавщини. На дітей я отримую аліменти та працюю контролеркою по світлу, але тих коштів не вистачає. Адже обоє дітей мають важкі діагнози по очах, і час від часу потребують обстежень, ліки та нових окулярів. Я прошу підтримки для моєї сім’ї.

Після народження сина чоловік став моральним садистом. Кілька місяців тому, коли сину було 9 місяців, я пішла від нього, тому що більше не могла терпіти його ставлення, постійні скандали та розпивання алкоголю. Він постійно залякував, погрожував, що побити мене йому раз плюнути, якщо я не буду йому коритися, і щоб я знала, як поважати чоловіка. Я була обмежена в усьому, самостійно забезпечувала сина необхідним. Мені довелося взяти кредит, бо чоловік не вважав за потрібне давати кошти на потреби сім’ї чи дитини. Я більше не витримала цього і пішла. Зараз із сином живу в селі та не маю можливості піти на роботу, тому що немає на кого залишити дитину, малому 1 рік і 2 місяці. Колишній чоловік фінансово не допомагає, а рішення щодо аліментів ухвалили лише 7 жовтня. Незважаючи на це, колишній продовжує казати, що не дасть ні копійки. Я вже не маю де брати гроші, щоб покрити хоча б базові потреби: купити продукти, платити за комунальні послуги, придбати для сина одяг чи іграшки. Наші речі чоловік відмовляється повертати. Я не знаю, як далі жити й витягнути все це. Я благаю людей про будь-яку допомогу.

Мій колишній чоловік змушував мене просити милостиню під церквою та брати кредити на своє ім’я, в той час коли я перебувала в декретній відпустці з маленькою донечкою. Він не працював, випивав, морально та фізично знущався з мене, а я терпіла, бо боялася залишитися сама з дитиною. У перших стосунках я провела багато років із деспотом. Я жила немов у клітці, де мені не дозволялося нічого робити поза домом без дозволу чоловіка. Він стер мою особистість, знищив те, ким я була. Через стосунки з ним я отримала інвалідність 3-ї групи по психіатрії. Зараз усе це позаду. Я закрила борги та кредити, живу з п’ятирічною донечкою, подала на розлучення та аліменти, стабілізувала свій стан, проходжу лікування та працюю, доглядаючи за літніми людьми. Я не скаржуся на життя, будую нове та спокійне, але буду рада допомозі з ліками, одягом для доньки. Знатиму що мене хтось підтримує.