Вона потребує допомоги

Я з Харкова. Мого чоловіка вбили російські солдати у перші дні війни. Мій чоловік був волонтером. Його та п’ятьох інших людей знайшла поліція у каналізаційному люку у квітні 2022 року. У всіх шістьох вбитих людей були зав’язані очі та руки. Я залишилася з 11-річним сином.

Я з Бердянська. Все життя я працювала у цеху по вилову риби, носила ящики з рибою. Там втратила здоров’я. А коли почалася війна, майже осліпла. Я виїхала з окупації в Київ, зробила операцію на очі за позичені 15 тис. грн. Віддати борги не маю чим.

Я з Мелітополя Запорізької області. Моє місто окуповане, в мою квартиру поселилися чужі люди. Я живу у Львові в прихистку для переселенок. Я на гемодіалізі 6 років. А тепер у мене підозра на онкологію. Мені потрібне МРТ, це 6 тисяч гривень, у мене нема на це коштів.

Я з Маріуполя. Я жила там з чоловіком та двома дочками. Тепер наше місто окуповане, квартира понищена. Чоловік загинув на фронті у кінці березня 2023 року. Я досі збираю потрібні документи, щоб колись отримати виплату за загибель військового. Ми переселенці, нам значно важче.

Я багатодітна мама з Донецької області. У мене 5 синів і 2 доньки. Ми жили майже на лінії розмежування. У квітні 2022 року два моїх сини пішли по воду і не повернулися. Один загинув на місці від обстрілів. Інший пропав безвісти. Ми евакуювалися. Дуже скоро наше село обстріляли фосфорними бомбами і стерли з лиця землі.

Я з міста Слов’янськ Донецької області. Зараз живу на Харківщині. Я маю важку хворобу нирок з 15 років. У мене лише одна нирка і зараз я мала п’яту операцію на неї. Я зараз не працюю, бо погано почуваю себе.