Світлана
51
Я багатодітна мама з Донецької області. У мене 5 синів і 2 доньки. Ми жили майже на лінії розмежування. У квітні 2022 року два моїх сини пішли по воду і не повернулися. Один загинув на місці від обстрілів. Інший пропав безвісти. Ми евакуювалися. Дуже скоро наше село обстріляли фосфорними бомбами і стерли з лиця землі.
Я з дітьми жила уселі Новоселівка-3 Донецької області. Я купила там дім 20 років тому. У мене 5 синів та 2 доньки. Найстарший син уже дорослий і давно живе окремо, а 6 дітей були зі мною. Із 2014 року ми звикли до звуків війни, частих обстрілів. Окупована територія була за 12 кілометрів від нас. А потім прийшла велика війна.
Два місяці ми прожили у підвалі, ми хотіли виїхати а не могли. 23 квітня 2022 року два моїх сини пішли по воду і не повернулися. Почався сильний обстріл. Ми з молодшими дітьми пішли їх шукати після обстрілу. Одного знайшли мертвим біля криниці. Ми поховали його у саду. Інший син просто зник безвісти.
24 квітня 2022 року ми з дітьми пішли просто через заміноване поле до найближчого неокупованого міста. Рятувальники повезли нас у Покровськ, потім ми поїхали у Дніпро та в Київську область. Зараз я з 4 дітьми живу у селі на Київщині. Хлопчикам зараз 13 і 15 років, дівчаткам 9 і 12 років. Я працюю на агропідприємстві, збираю ягоди. Повертатися нам немає куди – наше село обстріляли фосфорними бомбами і стерли з лиця землі. З дому ми змогли взяти лише документи та одяг на зміну.
Svitlana
51
I am a mother of many children from the Donetsk region. I have 5 sons and 2 daughters. We lived almost on the dividing line. In April 2022, my two sons went to take water and did not return. One died on the spot from shelling. Another is missing. We evacuated. Very soon, our village was bombarded with phosphorus bombs and wiped off the face of the earth.
I lived with my children in the village of Novoselivka-3, Donetsk region. I bought a house there 20 years ago. I have 5 sons and 2 daughters. The eldest son has beenliving separately, and 6 children were with me. Since 2014, we have becomeaccustomed to the sounds of war, frequent shelling. The occupied territory was12 kilometers from us. And then came the great war.
We lived in the basement for two months, we wanted to leave our village, but we couldn't. On April 23, 2022, my two sons went to take water and did not return. Heavy shelling began. My younger children and I went to look for them after the shelling. Onewas found dead near a well. We buried him in the garden. The other son simply disappeared.
On April 24, 2022, my children and I walked straight across a minefield to the nearest unoccupied town. The rescuers took us to Pokrovsk, then we went to Dnipro and the Kyiv region. Now I live in a village in the Kyiv region with 4 children.The boys are now 13 and 15 years old, the girls are 9 and 12 years old. I work in an agribusiness, picking berries. We have nowhere to return to - our village was bombarded with phosphorous bombs and wiped off the face of the earth. We were only able to take documents and a change of clothes from home.
Підтримати проєкт
Проект "Жінка для жінки" потребує щомісяця 20 тисяч гривень для оплати консультацій юристок та психологінь для жінок, які опинилися в складних життєвих умовах. Підтримати проект можна пожертвою громадській організації "Центр "Жіночі перспективи"
* В разі нереалізації проєкту або при наявності залишків, кошти будуть направлені на статутну діяльність організації.Надаючи допомогу проєкту, ви даєте згоду на це, а також на те, що сума пожертвування не підлягає поверненню.
Support the Project
The project “Woman for woman” needs funds to cover legal and psychological consultations for women in difficult life circumstances. You can support the project by donating a comfortable amount of money to the Centre “Women’s Perspectives”
Напишіть координаторці проєкту,
коли ви хочете допомогти жінці в скруті!
