Вона потребує допомоги

Я живу у Харкові в гуртожитку для переселенців. Я з Ізюмського району. Мій дім пошкоджений. У мене немає ні одної рідної людини. Я перенесла два інсульти і дуже потребую лікування. Будь ласка, допоможіть мені, я ще хочу трохи пожити.

Я живу у Херсоні з онучкою. Це дитина моєї усиновленої дочки, обоє її батьків загинули в автокатастрофі. Ми жили у селі на Лівобережжі, в окупації. Після підриву дамби наш дім затопило до 2-ого поверху. Через два тижні волонтери вивезли нас на човні у Херсон.

Я з Полтави. У мене є син, йому 11 років. Мій чоловік, батько дитини, був на війні з 2014-ого року. Пішов добровольцем. У 2022 пішов вдруге. Отримав поранення, помер у госпіталі рівно півроку тому. Ми ще не отримали ні компенсації, ні соцвиплат на дитину.

Я не переселенка, і живу у Кропивницькому, а не прифронтовій зоні. Тому допомоги чекати нізвідки. Я перенесла інфаркт, згодом інсульт, тепер у мене шалено високий тиск. Моя дочка має інвалідність і погано ходить. Мій чоловік має інвалідність і відрізані три пальці на правій руці. У нас лише пенсія по інвалідності.

Я живу у Балаклії з сином 13 років. Він – єдина моя сім’я. Мій чоловік – професійний військовий, стрілець бригади Холодний Яр – загинув у квітні 2022 року. Він нагороджений орденом «За мужність». Але виплат за загибель ми досі не отримали. Нас таких вдів – багато…

Я з Херсону. Я, моя маленька донечка і мама потрапили під шалений обстріл 24 листопада 2022 року у себе вдома. Ми всі отримали поранення але чудом вижили. Тоді загинуло 7 людей та більше 20 поранених, у тому числі це були мої сусіди. Ми витягли з руїн будинку нашого кота і поїхали в Одесу.