The project is run by the NGO Centre “Women’s Perspectives” with the support of Open Society Foundation
Я живу у Балаклії з сином 13 років. Він – єдина моя сім’я. Мій чоловік – професійний військовий, стрілець бригади Холодний Яр – загинув у квітні 2022 року. Він нагороджений орденом «За мужність». Але виплат за загибель ми досі не отримали. Нас таких вдів – багато…
Я живу у Балаклії Харківської області. Війна застала мене з сином вдома. Ми прокинулися від вибухів. Подзвонив мій чоловік, сказав їхати з міста. Він був професійним військовим, мав уже третій контракт із збройними силами України. Він був стрільцем у відомій бригаді Холодний Яр.
Ми з сином виїхали з Балаклії одразу. Через кілька днів наше місто потрапило в окупацію на 7 місяців. Ми поїхали спершу у Полтаву, а потім у містечко Лубни Полтавської області. Там ми з сином оселилися у гуртожитку, де було так само багато переселенців, як і ми. 30 березня 2022 року я востаннє розмовляла з чоловіком. Потім він зник зі зв’язку. Врешті я додзвонилася до його командира і дізналася страшну звістку. Чоловік загинув, потрапив під обстріл. Прокинувся син, усе зрозумів, почав плакати.
Я залишилася зовсім сама у чужому місті, без дому. Я спустилася на перший поверх і попросила допомоги у чергового. Одразу покликали лікарку та психолога, мені дали ліки. За кілька днів ми з сином поїхали у Богодухів забирати тіло. Ми поховали його у селі Лиман Харківської області, там він народився. Невдовзі президент України нагородив мого чоловіка орденом «За мужність» третього ступеню.
Ми з сином поїхали на Закарпаття. 8 вересня 2022 року Балаклія була звільнена. 10 жовтня ми повернулися додому. Наша квартира була трохи пошкоджена, але вціліла. Були побиті вікна та поламана побутова техніка. Я сама почала все це ремонтувати, ладнати, трохи вийшло. У мене великі проблеми зі здоров’ям – я маю сердечно-судинні захворювання. Зараз я проходжу курс крапельниць та уколів. Син вчиться онлайн. Ми змогли зробити лише пенсію по втраті годувальника для сина. Компенсації за загиблого чоловіка та батька ми досі не отримали. Я розумію, нас таких вдів багато зараз.
I live in Balaklia with my 13-year-old son. He is my only family. My husband – a professional soldier, a rifleman of the Kholodny Yar brigade – died in April 2022. He was awarded the Order "For Courage". But we still haven't received the payments for the death.
I live in Balaklia, Kharkiv region. The war found me and my son at home. We woke up to explosions. My husband called and told me to leave the city. He was a professional soldier, he already had a third contract with the armed forces of Ukraine. He was a shooter in the famous Kholodny Yar brigade.
My son and I left Balaklia immediately. A few days later, our city was occupied for 7 months. We went first to Poltava, and then to the town of Lubny, Poltava region. There, my son and I settled in a dormitory, there were many immigrants as we were. On March 30, 2022, I spoke to my husband for the last time. Then he disappeared from contact. In the end, I called his commander and heared the terrible news. My husband died, came under fire. The son woke up, understood everything, began to cry.
I was alone in a strange city, without home. I went down to the first floor and asked the person on duty for help. He immediately called a doctor and a psychologist, they gave me medicine. In a few days, my son and I went to Bogodukhiv to take the body. We buried him in the village of Lyman, Kharkiv region, where he was born. Soon the President of Ukraine awarded my husband with the Order of Courage of the third degree.
My son and I went to Zakarprttya region. On September 8, 2022, Balaklia was deoccupied. We returned home on October 10. Our flat was slightly damaged, but survived. Windows were broken and household appliances were broken. I started to repair all this. I have major health problems - I have cardiovascular disease. I am currently undergoing a course of drips and injections. My son is studying online. We were only able to make a survivor's pension for son. We still have not received compensation for the death husband and father. I understand, there are many of us such widows now.
Проект "Жінка для жінки" потребує щомісяця 20 тисяч гривень для оплати консультацій юристок та психологінь для жінок, які опинилися в складних життєвих умовах. Підтримати проект можна пожертвою громадській організації "Центр "Жіночі перспективи"
* В разі нереалізації проєкту або при наявності залишків, кошти будуть направлені на статутну діяльність організації.Надаючи допомогу проєкту, ви даєте згоду на це, а також на те, що сума пожертвування не підлягає поверненню.
The project “Woman for woman” needs funds to cover legal and psychological consultations for women in difficult life circumstances. You can support the project by donating a comfortable amount of money to the Centre “Women’s Perspectives”