Тетяна

38

Я з маленького села біля Лиману Донецької області. У мене двоє дітей, молодший син не має одного вушка. У травні 2022 року ми пережили пекло – наше село обстрілювали, наші будинки зруйнували. Дідусь та бабуся згоріли живцем – в їх дім влучила ракета. Мене, мою маму та дітей вивезла поліція на броньованому авто. Ми живемо у селі у Дніпропетровській області.

Хочу допомогти

Моя сім’я жила біля Лиману на Донеччині. Моя мама, двоє моїх синів та дідусь із бабусею. Мій молодший син 5 років має інвалідність – в нього немає одного вуха. Дідусь 1937 року народження, бабуся 1939 року. Коли прийшла війна, дідусь із бабусею навідріз відмовилися евакуюватися. Сказали, що залишаться у своєму домі до кінця. Так і сталося.

 

У ніч з 12 на 13 травня в нашому селі почалося пекло – російські війська обстрілювали нас без упину. Ми заховалися у підвалі будинку нашої тітки. Моя мама вже не могла сходити до стареньких батьків. Я подзвонила в поліцію, просила нас евакуювати. Ввечері 13 травня поліція нас вивезла на броньованому авто. Поліція обіцяла повернутися за нашими дідусем і бабусею наступного дня. Але ракета потрапила прямо в їх дім і вони згоріли. Їх рештки знайшли українські солдати аж у листопаді 2022 року, вони ж і поховали.

 

Ми потрапили спершу у Краматорськ, потім у Покровськ, потім у Дніпро. Нас евакуювали без жодних особистих речей – місця не було. У селі в Дніпропетровській області місцева громада запропонувала нам покинуту стареньку хату. Тут ми і живемо. Наші з мамою та дітьми дім також знищений. Вертатися нам нікуди.

Tetyana

38

I am from a small village near Lyman, Donetsk region. I have two children, the youngest son does not have one ear. In May 2022, we experienced hell - our village was shelled, our houses were destroyed. Grandfather and grandmother were burned alive - a rocket hit their house. The police took me, my mother and children away in an armored car. We live in a village in the Dnipropetrovsk region.

I want to help

 My family lived near Lyman in Donetsk region. My mother, my two sons and my grandfather and grandmother. My youngest son, 5 years old, has a disability - he does not have one ear. Grandfather was born in 1937, grandmother was born in 1939. When the war came, my grandfather and grandmother flatly refused to evacuate. They said that they would stay in their house until the end. And so it happened.

 

On the night of May 12-13, hell broke out in our village - Russian troops shelled us non-stop. We hid in the basement of our aunt's house. My mother could no longer visit herelderly parents. I called the police and asked them to evacuate us. On theevening of May 13, the police took us away in an armored car. The police promised to return for our grandparents the next day. But the rocket hit their house and they burned. Their remains were found by Ukrainian soldiers as late as November 2022, and they buried them.

 

We got to Kramatorsk first, then to Pokrovsk, then to Dnipro. We were evacuated without any personal belongings - there was no place for this. In a village in the Dnipropetrovsk region, the local community offered us an abandoned old house. This is where we live. My home with my mother and children was also destroyed. We have nowhere to go back.