The project is run by the NGO Centre “Women’s Perspectives” with the support of Open Society Foundation
Я пережила Маріуполь. Втратила зір на одне око. З малим синочком два місяці прожили у підвалі. Наш дім зруйновано. Старший син був захисником Маріуполя. Він прикордонник. Він виходив з «Азовсталі» в останній групі захисників, у травні. Тепер він у полоні. Я не знаю де.
Я пережила Маріуполь. Мій молодший син має 10 років. Ми з ним два місяці прожили у підвалі. Ми бачили все… У наш дім було два прямих влучання, він знищений. Ми довго боялися виїжджати з міста, чекали на волонтерів. Ми змогли виїхати аж у серпні 2022 року. Тепер ми живемо у Світловодську Кіровоградської області.
Мій старший син – наш герой, захисник Маріуполя. Він – прикордонник. Йому 24 роки. Він був на «Азовсталі» від самого початку. Вони з побратимами казали, що залишаться там до кінця. У травні надійшов наказ президента покинути «Азовсталь». Вони виходили 17 травня і всіх їх забрали в полон. Що з ним тепер - я не знаю. Маю лише повідомлення від прикордонної служби, що син у полоні. Я писала листи в Службу безпеки та Міністерство оборони – відповіді не отримала.
До війни я працювала кондукторкою у тролейбусі. Я мала важку форму грипу і після того почала втрачати зір на одне око. Кілька місяців життя у підвалі погіршили цю ситуацію, я взагалі не бачу на одне око і почав падати зір на іншому. Лікарі радять їхати на лікування в Одесу, але я не маю на це коштів. Молодший син має відхилення у розвитку, він навіть боїться залишатися сам удома. Йому теж потрібне лікування. Коштів на це у мене немає.
I survived Mariupol. I lost sight in one eye. We lived in the basement with our little son for two months. Our house is destroyed. The eldest son was the defender of Mariupol. He is a border guard. He left Azovstal in the last group of defenders in May. Now he is in captivity. I don't know where.
I survived Mariupol. My youngest son is 10 years old. He and I lived in the basement for two months. We saw everything... Our house had two direct hits, it was destroyed. We were afraid to leave the city for a long time, we were waiting for volunteers. We were able to leave the city in August 2022. Now we live in Svitlovodsk, Kirovohrad region.
My eldest son is our hero, the defender of Mariupol. He is a border guard. He is 24 years old. He was at Azovstal from the beginning. He and his brothers for weapon said that would stay there until the end. In May, the president received an order to leave Azovstal. They left on May 17 and were all taken prisoner. What is with him now - I do not know. I have a message from the Border guard that my son is in captivity. I wrote letters to the Security Service and the Ministry of Defense - I did not receive an answer.
Before the war, I worked as a trolley bus conductor. I had a severe case of the flu and after that I started to lose my vision in one eye. A few months of living in the basement worsened this situation, I can't see at all in one eye and the vision in the other has started to fail. Doctors advise me to go to Odessa for treatment, but I don't have the money for it. The younger son has developmental disabilities, he is even afraid to stay at home alone. He also needs treatment. I don't have the money for it.
Проект "Жінка для жінки" потребує щомісяця 20 тисяч гривень для оплати консультацій юристок та психологінь для жінок, які опинилися в складних життєвих умовах. Підтримати проект можна пожертвою громадській організації "Центр "Жіночі перспективи"
* В разі нереалізації проєкту або при наявності залишків, кошти будуть направлені на статутну діяльність організації.Надаючи допомогу проєкту, ви даєте згоду на це, а також на те, що сума пожертвування не підлягає поверненню.
The project “Woman for woman” needs funds to cover legal and psychological consultations for women in difficult life circumstances. You can support the project by donating a comfortable amount of money to the Centre “Women’s Perspectives”