Я самотня мама. І в мене троє дітей. У чоловіка інша сім'я, він нам майже не допомогає. Та й ви розумієте, яка у нас ситуація в регіоні… Ми живемо в окупації – у селищі на Херсонщині. Херсон часто обстрілюють.

Роботи майже ніде немає. До війни я працювала як і більшість населення області – у сфері сільського господарства. Цьогорічна посівна не почалася… Відкриті лише трохи магазинів – продукти з Криму. Зрідка в аптеки привозять ліки – із Запоріжжя.

Нас із дітьми тут мало що тримає. Сільський будиночок, де ми живемо, ми орендуємо – за 500 грн на місяць. Але ж і їх зараз немає де взяти. Я отримую від держави допомогу на дитину – наймолодшому сину 2 рочки і підтримку багатодітної сім'ї. У мене ще донечки 7 та 11 років. Ціє допомоги не вистачає на життя, ось просто не вистачає.

Але ми не можемо звідси виїхати – людей не випускають. До Запоріжжя вивозять приватно по 300 доларів за кожну особу, у тому числі кожну людину. У нас ніколи не буде таких коштів. У мене немає батьків, вони померли 15 років тому. Є рідний брат – він живе у Харкові, майже не виходить із підвалу…

‍