Чоловік загинув ще замолоду. Коли я стала немічна, від мене відреклася дочка, просто пішла геть і не повернулася зараз вона має проблеми з алкоголем. У моєї сестри теж нікого нема. Їй майже 90 років.

Я працювала вихователькою в дитсадку, вона – вчителькою. В обох нас пенсії мізерні.

Так ми і живемо вдвох у крайній бідності, пенсії вистачає лише на ліки. Пандемія ще погіршила наше становище. Люди позакривалися по своїх кутках, чекати допомоги нема від кого, часом сусідка допомагає з купівлею продуктів.

Ми досить часто не маємо що їсти.

Влітку я заморожую ягоди та інші вітаміни на зиму – це дуже допомагає нам вижити.

І ще в нашому холодильнику ми тримаємо ліки, які інакше зіпсуються. І ось наш холодильник зламався. Він був старенький, тік, багато раз ремонтувався і ось йому вже кінець.

Я у відчаї, я не знаю що робити і до кого бігти.

‍