Тетяна

71

Я стара жінка, яка сама залишилася зимувати на Донеччині. Я живу у Костянтинівці. Це біля Бахмуту. Продукти дорогі. Бувають обстріли. Але тут є дім і своє ліжко.

Хочу допомогти

Я стара самотня жінка. В мене є діти, але вони зараз біженці – вони поїхали з нашого регіону у центр країни. Я залишилася. Вже надто стара починати нове життя деінде. Мій чоловік помер 16 років тому.

Я живу у Костянтинівці. Це місто біля Бахмуту. У нас бувають обстріли, над нами літають військові літаки. Деякі магазини працюють, але продукти там дуже дорогі. Інколи управління соціального захисту дає нам – старим самотнім - гуманітарну допомогу. Мої сусіди поїхали геть із Костянтинівки і залишили мені обігрівач.

Колись я працювала технологом громадського харчування нашого міста. Тепер у мене тільки пенсія. Діти допомогти не можуть – ледь самі виживають. Якщо мені зможе хтось допомогти на їжу та ліки – я буду дуже вдячна. Я дякую навіть за те, що Ви мені подзвонили. Так я відчуваю, що про нас тут не забули. 

Tetyana

71

I am an old woman who stayed alone to winter in Donetsk region. I live in Kostyantynivka. It is near Bakhmut. Food is expensive. We have shelling. But here is home and my bed.

I want to help

I am an old single woman. I have children, but they are now refugees - they left our region. I stayed. I am already too old to start a new life elsewhere. My husband died 16 years ago.

 

I live in Kostyantynivka. This is a city near Bakhmut. We are shelled, military planes fly over us. Some shops are open, but the products there are very expensive. Sometimes the Social Security Administration gives us - old lonely people -humanitarian aid. My neighbors left Kostyantynivka and left me a heater.

 

Before pension age I worked as a catering technologist in our city. Now I only have a pension. Children can not help - they barely survive on their own. If someone can help me with food and medicine, I will be very grateful. I thank you even for calling me. So I feel that we have not been forgotten here.