Я живу у маленькому містечку на Західній Україні. Працюю в дитячому садочку на півставки, зарплатня - 2 тисячі гривень. На вихідних у парку продавала солодку вату та забавки для дітей. Цей підробіток був важливий аби я могла допомагати вуличним тваринам. Так, я 18 років годую безпритульних тварин, саме зараз під моєю опікою 10 собак та 18 котів. Хтось живе у дворі, хтось у підвалі, хтось просто в парку. Щодня їм купую якісь корми, кістки. Часто зоомагазини йдуть мені назустріч і дають в борг.

На місяць мене відсторонили від роботи, бо я була невакцинована. Тепер я повністю провакцинувалася і повернулася на роботу, але вже не можу підробляти у парку – почалися проблеми зі здоров'ям. У мене в п'яті виросла «шпора» - це відкладення солей, такий сольовий наріст. Це неймовірний біль і я ледь-ледь пересуваюся містом. Потрібні дорогі уколи, в мене немає на них заощаджень, бо все пішло на тварин.

У мене немає чоловіка, ми розлучилися, коли нашій дочці було два роки. Дочка вже доросла, живе з чоловіком та дітьми у свекрухи, в іншому місті. Вони з чоловіком їздили в Польщу на заробітки і там сталася біда: вагонетка наїхала на зятя, відрізала всі пальці на одній нозі, тепер у нього інвалідність. Проблем у їх сім'ї вистачає, помогти мені вони не мають змоги.

‍