Олена
41 рік
Я переселенка з Чернігова. У мене троє дітей – усі з важкими захворюваннями. Син з кістою у мозку, дочка майже незряча і дочка, яка народилася без піднебіння. Маю великі кредити – брала на лікування, віддати не встигла. А війна ще погіршила нашу ситуацію.
Я з дітьми втекла з Чернігова. У мене троє дітей. У всіх дітей серйозні проблеми зі здоров'ям. Найстаршому сину – 19 років. Коли йому виповнилося 15, у нього виявили кісту головного мозку. За рішенням лікарів, кісту не вирізали. Також у нього епілепсичний синдром. У військкоматі нам сказали робити інвалідність, зараз ми ще не встигли це зробити.
Друга дитина – дівчинка 14 років, у неї інвалідність з дитинства. У неї очний альбінізм і вона майже не бачить. Їй постійно потрібне дороге лікування. Третя дитина – дівчинка 12 років – народилася без піднебіння, в народі це називають «вовча пасть». Вона перенесла три операції. На операції потрібно було брати кредити, які віддаємо досі. Кредитів у мене десь 200 тис.грн.
Війна застала нас удома. Ми живемо в центрі Чернігова у маленькій квартирі. Я вже відкрила своє торгове місце на ринку, щоб погасити кредити. На моєму складі було товару на 40 тис.грн. Все це були продукти харчування і все я віддала теробороні.
16 березня ми вирішили тікати з міста. Ми з дітьми. Чоловік залишився удома, він досі там, не має роботи, сам ледь виживає у місті після війни. Спершу ми з дітьми пішки пройшли через пішохідний міст, були обстріли, ми ховалися. Добралися до сусіднього села за 3,5 години, хоча то всього лиш 7 км. Там три години ховалися у підвалі школи – були обстріли. Потім туди приїхали волонтери і вивезли нас до сусіднього села. Звідти нас переправили на човні на територію, де не було бойових дій.
Ми добралися до моєї мами – окраїна Чернігівщини, прожили там тиждень. Потім поїхали до Києва. У кінці березня в Києві було ще дуже небезпечно, нас дуже скоро евакуювали до Львова потягом. Тут ми більше місяця жили у спортзалі школи, не було гарячої води. Ми вже навіть подумували чи не повернутися, але нашу область досі обстрілюють вороги із-за кордону. Тепер ми потрапили в притулок «Жіночих перспектив», у нас хороші безпечні умови. Син влаштувався на роботу водієм, я пішла торгувати на ринок.
Я буду дуже вдячна за допомогу людям, поки ми станемо на ноги.
Olena
41 years old
I am from Chernihiv. I have three children - all with serious diseases. A son with a brain cyst, a daughter who is almost blind and a daughter who was born without a palate. I have large loans - I took them for treatment, but I didn't have time to pay them back. And the war made our situation even worse
I fled Chernihiv with three of my children. All of them have serious health issues. The oldest son is 19. When he was 15, a cyst in his brain was detected. The doctors decided not to perform surgery on it. Additionally. my son has an epilepsy syndrome. We were advised to file for disability at the recruiting office, but we haven’t yet done that.
The second child is a 14-year-old girl who is disabled since childhood. She has ocular albinism and can barely see. She needs expensive medications the whole time. The third child is a 12-year-old girl who was born with no palate in her mouth (this is called ‘cleft palate’), She underwent three surgeries. We had to take loans for these surgeries, which we are still paying off. I am not 200 000 hryvnias in debt.
As the war broke off, we were at home. We live Chernihiv city centre, in a small apartment. I have already opened my shop in the market to pay off the debts. In the storage, I had goods worth 40 000 hryvnias. Those were edible products which I donated to the Ukrainian territorial defense units.
On March 16 me and the kids fled the city. My husband stayed home. He’s still there with no job, barely surviving in the city after the fighting. First me and the kids went on foot across the bridge, there were shelling, we had to hide. It took as 3,5 hours to reach the nearby village, although it was just 7 km from us. There, we hid from the shelling in the school basement for three hours. Later the volunteers came and took as to a different village. From there, we were taken on a bout to the area where there was no fighting.
We reached my mother who lives on the outskirts of Chernihiv region and lived there for a week. Later, we went to Kyiv. In the end of March it was still very dangerous in Kyiv so we were evacuated by a train to Lviv. Here we lived in a school sports hall for over a months, there was no hot water. We even considered returning home, but our region is still under shelling from abroad. Now we got into the shelter of the NGO “Women’s Perspectives”, the conditions here are good and safe. My son got a job as a driver and I went to sell goods at the market.
I will me very grateful to anyone who can help while we are trying to get on our own feet.
Підтримати проєкт
Проект "Жінка для жінки" потребує щомісяця 20 тисяч гривень для оплати консультацій юристок та психологінь для жінок, які опинилися в складних життєвих умовах. Підтримати проект можна пожертвою громадській організації "Центр "Жіночі перспективи"
* В разі нереалізації проєкту або при наявності залишків, кошти будуть направлені на статутну діяльність організації.Надаючи допомогу проєкту, ви даєте згоду на це, а також на те, що сума пожертвування не підлягає поверненню.
Support the Project
The project “Woman for woman” needs funds to cover legal and psychological consultations for women in difficult life circumstances. You can support the project by donating a comfortable amount of money to the Centre “Women’s Perspectives”
Напишіть координаторці проєкту,
коли ви хочете допомогти жінці в скруті!
