Я з Краматорська. У мене є дочка, 16 років і мама 71 рік. І чоловік-прикордонник. Він служить із2013-ого року. Він був на ізюмському напрямку та під Лиманом. З березня 2022року він вважається безвісти зниклим. Відтоді його зарплата іде на спецрахунок,мені її не віддають.

Донька поїхала на Західну Україну до родичів чоловіка 12 березня. Потім поїхала мама до неї. Мама забрала всіх наших тварин – шість собак та два кота. У нас дві вівчарки, два спаніеля, лайка і хаскі. Вівчарки – це прикордонні сторожові собаки на пенсії. Мій чоловік їх забирав доживати віку у нас вдома. Ми знайшли маленьку квартиру в оренду у місті Червоноград Львівської області.  І там почала жити моя сім’я.

Я залишилися вдома у Краматорську до кінця літа. Я вивозила із зони бойових дій людей та домашніх тварин на власному авто. Я вивезла 10 сімей і безліч тварин. В кінці серпня російські війська розбомбили школу №23. Тоді поруч постраждало 85 приватних будинків. Наш будинок зруйновано повністю. Я тоді перевозила людей і не була вдома. Вертатися мені більше не було куди. І я поїхала до мами та дочки.

У Краматорську я працювала керівницею фінансової установи. З весни у нас уже не було зарплатні. Але я не можу офіційно звільнитися, бо я матеріально відповідальна особа. І має бути комісія, яка оцінить збитки установи, як її розікрали і знищили. Така комісія можлива лише після війни. Я не можу влаштуватися офіційно на нову роботу. Всі заощадження закінчилися. Я прошу допомогти бодай на корм тваринам.