Оксана

48

Я живу в Харкові, з дочкою і внуком 11 років. Дочка – швея, її цех закрився. У нас тривають обстріли міста. Ми ночуємо в метро. Допомагають волонтери. На це і живемо.

Хочу допомогти

Я живу в Харкові у Шевченківському районі. У мене є доросла дочка і внук 11 років. Квартира дочки сильно постраждала від обстрілів. Жити у ній неможливо. Взагалі немає вікон і віконних рам, пошкоджені стіни

Перші три місяці війни ми жили у метро, постійно. У мене дві собаки і два кота. Волонтери привозили  корм у метро і ми з дочкою через день виходили годувати наших тварин. Потім повернулися жити в мій дім – це приватний будиночок і він не постраждав від війни.

Моя дочка – швея. Її цех закрився з початком війни. Вона втратила роботу. Я займалася вихованням внука і роботи не мала. Тепер у нас є лише волонтерська допомога. Працювати у місті майже немає де. Останнім часом знову посилилися обстріли Харкова, майже щодень гинуть люди. Страшно просто ходити вулицями. Тому ми знову ночуємо у метро.

Ми не плануємо виїжджати. У нас немає коштів на оренду житла. І Харків наш дім. 

Oksana

48

I live in Kharkiv with my daughter and 11-year-old grandson. The daughter is a seamstress, her workshop has closed. Our city is heavily shelled. We spend the night in the subway. Volunteers help. This is what we live for.

I want to help

 I live in Kharkiv, Shevchenkivskyi district. I have an adult daughter and an 11-year-old grandson. The daughter's flat was badly damaged by shelling. It is impossible to live in it. We lived in the subway for the first three months of the war. I have two dogs and two cats. Volunteers brought us feed to the subway and we went out every other day to feed our animals. Then we returned to live in my house - this is a private house.

 

My daughter is a seamstress. Her workshop closed with the beginning of the war. She lost her job. I was raising a grandson and had no job. Now there is only volunteer help.There is almost no place to work in the city. Recently, shelling of Kharkiv has increased again, people are dying almost every day. It's scary to just walk the streets. That's why we spend the night in the subway again.

 

We are not planning to leave our city. We don't have the money to rent a house. And Kharkiv is our home.