The project is run by the NGO Centre “Women’s Perspectives” with the support of Open Society Foundation
У мене інвалідність з дитинства. Я на візочку, ходити не можу. Ми з маленькою донечкою втекли з окупації з Херсонської області. По дорозі на блокпостах у нас забрали майже все. Наш дім у селі в окупації спалили. Нам не буде куди навіть повернутися. Живемо у знайомих.
У мене інвалідність з дитинства. Я маю так звану «кришталеву хворобу». Я не можу ходити. Постійно на візку. Єдина моя розрада – донечка 4 рочки. Чоловік покинув, не захотів бути з нами. Я із села Херсонської області.
Я прожила в окупації місяць. Більше не змогла. Я проживала з батьками та донечкою 4 рочки. Російські солдати приходили в наш дім, перевертали шафи, щось шукали. Почалися обстріли у нашому селі. Нам не дозволяли виїжджати за межі села.
Я вирішила втікати. Моя двоюрідна сестра взяла у машину мене і дитину, а також свою дитину і ми поїхали. Були десятки блокпостів. На блокпостах у нас забрали майже всю їжу і майже всі речі. Ми приїхали в Нікополь. Там теж невдовзі почалися обстріли і ми втікали звідти.
Тепер ми з донечкою живемо у Черкасах у моєї подруги. Вона теж на візочку. Її чоловік нас звозить вниз із 5 поверху. Це дуже важко. Але в мене є донечка, яка хоче гуляти. Батьки виїхали з Херсонщини теж і зараз у родичів у Вінницькій області. Наш дім російські солдати спалили. Ми вчасно звідти втекли, інакше вже б були мертві.
I have been disabled since childhood. I'm in a wheelchair, I can't walk. My little daughter and I fled the occupation from the Kherson region. On the way, almost everything was taken from us at checkpoints. Our house in the village was burned during the occupation. We will not even have a place to return to. We live with friends.
I have been disabled since childhood. I have what is called "crystal disease". I can't walk. Always on a cart. My only consolation is my 4-year-old daughter. The husband left, did not want to be with us. I am from a village in the Kherson region.
I lived inthe occupation for a month. Couldn't do it anymore. I lived with my parents and my 4-year-old daughter. Russian soldiers came to our house, turned over the cupboards, were looking for something. Shelling began in our village. We were not allowed to go outside the village.
I decided to run away. My cousin took me and my child in the car, and her child, and weleft our region. There were dozens of roadblocks. Almost all our food and almost all our belongings were taken from us at the checkpoints. We arrived in Nikopol. Shelling soon began there, too, and we fled from there.
Now my daughter and I live in Cherkasy with my friend. She is also in a wheelchair. Her husband takes us down from the 5th floor. It is very difficult. But I havea daughter who wants to walk. My parents also left Kherson region and are now staying with relatives in Vinnytsia region. Russian soldiers burned our house. We escaped from there in time, otherwise we would have been dead by now.
Проект "Жінка для жінки" потребує щомісяця 20 тисяч гривень для оплати консультацій юристок та психологінь для жінок, які опинилися в складних життєвих умовах. Підтримати проект можна пожертвою громадській організації "Центр "Жіночі перспективи"
* В разі нереалізації проєкту або при наявності залишків, кошти будуть направлені на статутну діяльність організації.Надаючи допомогу проєкту, ви даєте згоду на це, а також на те, що сума пожертвування не підлягає поверненню.
The project “Woman for woman” needs funds to cover legal and psychological consultations for women in difficult life circumstances. You can support the project by donating a comfortable amount of money to the Centre “Women’s Perspectives”