Катерина

31

Моя сім’я жила у Василівці Запорізької області. Війна застала мене вагітною. Окупанти викрали мого чоловіка і дуже його катували – били струмом, підвішували на дроти, зламали щелепу. Згодом ми змогли втекти у Запоріжжя. Чоловіку потрібне вартісне лікування.

Хочу допомогти

До війни, я жила у Василівці Запорізької області зі своїм сином та чоловіком. У нас був свій будиночок та спокійне сімейне життя, чекали на народження ще однієї дитини. Проте війна змінила наше життя.

Наше місто потрапило в окупацію в перші дні війни. Будучи на 7 місяці вагітності, я пережила справжні жахіття. Стріляли дуже часто. Практично 2 місяці ми жили в сирому і холодному підвалі.

Одного дня, о 5 ранку, вороги вибили двері в наш дім та забрали з собою чоловіка. Три доби я не мала жодної інформації про його місцезнаходження. Я навіть не знала чи живий він. Далі вдалось побачити його у відділку. Росіяни казали чоловікові прикрити лице, абия не бачила який він побитий. Йому спаплюжили лице - зламали щелепу та ніс, підв’язували за руки до стелі. Було важко зрозуміти що він говорить. Таким чином, росіяни хотіли дізнатись інформацію про інших жителів міста. Шукали військових, партизанів та багатих людей.

Чоловіка відпустили на 5-ий день. В червні нам вдалось виїхати з-під окупації в Запоріжжя. Тут ми винаймаємо житло. В Запоріжжі також залишається напружена ситуація. Ми не скоро зможемо повернутись в рідне місто, в нашому домі у Василівці живуть окупанти.

Чоловіку необхідне лікування та операція, яку оцінюють більш ніж в 70 000 грн. Лікарі рекомендують робити її якнайшвидше. Ми віддали всі заощадження на лікування чоловіка, навіть ті гроші, які збирали на коляску. Єдиний дохід сім’ї – це допомога від держави. Чоловік працювати не може. У мене на руках - немовля. Важко вижити на ці гроші сім’ї з 2 дітьми.

Kateryna

31

My family lived in Vasylivka, Zaporizhzhia region. The war got me pregnant. The occupiers abducted my husband and tortured him a lot - electrocuted him, hung him on wires, and broke his jaw. Later we were able to escape to Zaporizhzhia. My husband needs expensive treatment.

I want to help

Before the war, I lived in Vasylivka, Zaporizhzhia region, with my son and husband. We had our own house and a quiet family life, and we were expecting another child. However, the war changed our lives.

Our city was occupied in the first days of the war. Being 7 months pregnant, Iexperienced real horrors. They were shooting very often. For almost 2 months welived in a damp and cold basement.

One day, at 5 am, the enemy broke down the door of our house and took my husband with them.For three days, I had no information about his location. I didn't even know ifhe was alive. Then I managed to see him at the police station. The russianstold my husband to cover his face so I could not see how beaten he was.

His face was disfigured - his jaw and nose were broken, and he was tied to the ceilingby his hands. It was hard to understand what he was saying. In this way, the russians wanted to find out information about other residents of the city. They were looking for the military, partisans and rich people.

My husband was released on the 5th day. In June, we managed to leave the occupation for Zaporizhzhia. Here we are renting a flat. The situation in Zaporizhzhia is still tense. We will not be able to return to our hometown soon, because the occupiers are living in our house in Vasylivka.

The husband needs treatment and surgery, which is estimated at more than UAH 70,000. Doctors recommend doing it as soon as possible. We spent all our savings on histreatment, even the money we were saving for a baby carriage.

The family's only income is state aid. It is difficult for a family with two children to live on this money.