The project is run by the NGO Centre “Women’s Perspectives” with the support of Open Society Foundation
Я живу у Харкові. У 2017 році поховала дочку. Взяла двох прийомних донечок з інтернату. Одна з них хвора на шизофренію. Потім померла моя мама. Зараз у мене виявили рак груді. Я в розпачі. Якщо я помру, діти знову повернуться в інтернат.
Я живу у місті Харкові з 2016 року. У 2017 році я поховала дочку. В неї був рак. Вона померла на моїх руках. Їй було 28 років. Я взяла під опіку двох дівчаток з інтернату, вони ромської національності. Тоді їм було 8 та 3 роки. У 2020 році померла моя мама. Я залишилася з дітьми зовсім сама.
Коли почалася війна, ми виїхали у Польщу. Ми жили в монастирі. Але змушені були його покинути. У старшої доньки виявилася дитяча шизофренія. Жити у спільному шелтері ми не змогли. Ми поверталися через Львів. Дочка хотіла вистрибнути звікна. Її поклали у психіатричну клініку на два тижні.
Потім миповернулися у Харків. Так, є обстріли, але ми вдома. І ось у мене виявили карциному правої груді. Уже третя стадія. Мені прописали спершу гормональну терапію. Потім має бути операція. Я погано почуваюся, ледве ходжу. Всі відкладення, які в мене були, ми вже витратили за час війни. А працювати знову я не можу. Я в розпачі. Якщоя помру, діти знову повернуться в інтернат.
I live in Kharkiv. In 2017, I buried my daughter. I took two adopted daughters from a boarding school. One of them has schizophrenia. Then my mother died. Now I have been diagnosed with breast cancer. I am in despair. If I die, the children will go back to the boarding school again.
I live inKharkiv. In 2017, I buried my daughter. I took two adopted daughters from aboarding school. One of them has schizophrenia. Then my mother died. Now I have been diagnosed with breast cancer. I am in despair. If I die, the children willgo back to the boarding school again.
I have been living in the city of Kharkiv since 2016. In 2017, I buried my daughter. She had cancer. She died in my arms. She was 28 years old. I took care of two girlsfrom a boarding school, they are of Roma nationality. Then they were 8 and 3 years old. My mother died in 2020. I was left alone with the children.
When the war started, we went to Poland. We lived in a monastery. But we had to leave it.The eldest daughter was diagnosed with childhood schizophrenia. We could notlive in a common shelter. We were returning via Lviv. My daughter wanted tojump out of the window. She was put in a psychiatric clinic for two weeks.
Then we returned to Kharkiv. Yes, there is shelling, but we are at home. And now I was diagnosed with carcinoma of the right breast. Already the third stage. I was first prescribed hormone therapy. Then there must be an operation. I feel bad, I can barely walk. We have already spent all the savings I had during the war. And Ican't work again. I am in despair. If I die, the children will go back to the boarding school again.
Проект "Жінка для жінки" потребує щомісяця 20 тисяч гривень для оплати консультацій юристок та психологінь для жінок, які опинилися в складних життєвих умовах. Підтримати проект можна пожертвою громадській організації "Центр "Жіночі перспективи"
* В разі нереалізації проєкту або при наявності залишків, кошти будуть направлені на статутну діяльність організації.Надаючи допомогу проєкту, ви даєте згоду на це, а також на те, що сума пожертвування не підлягає поверненню.
The project “Woman for woman” needs funds to cover legal and psychological consultations for women in difficult life circumstances. You can support the project by donating a comfortable amount of money to the Centre “Women’s Perspectives”