Вона потребує допомоги

Я зазнала сексуальної експлуатації та насилля з боку власного батька. Дитинство було сповнене жахіть, болю, знущань та поневірянь. Зараз я виховую 14 річного сина. Він той, за кого тримаюсь та заради кого живу. Маю проблеми зі здоров’ям і великі фінансові труднощі. Прошу у Вас допомоги.

Я змогла вирватися з пекла домашнього насильства від чоловіка, який бив мене, знущався наді мною та дітьми. Самостійно виховую шістьох неповнолітніх дітей (хлопці – 10,17 р, дівчата – 6,12,13,15 р.). Я маю підробіток та житло, але потребую допомоги. Сама виросла в інтернаті, у мене немає ні батьків, ні родичів, тому підтримки очікувати немає звідки. Прошу допомоги у Вас

Я самостійно виховую 4 доньок (2, 5, 13, 15 р.). Наймолодша дитина має тяжкий діагноз — ДЦП (подвійна геміплегія тяжкого ступеня). У дитини порушена м’язова робота в усіх кінцівках. Їй потрібні дороговартісні реабілітаційні процедури. Я підпрацьовую майстринею манікюру по вихідних, але, на жаль, мої фінансові можливості дуже обмежені. А останнім часом маю сильні головні болі — потрібні обстеження, та на це бракує грошей.

Я одинока мама, виховую двох маленьких дівчаток (4 роки та 1 рік і 3 місяці). До 2023 року ми жили в Харкові, але через часті обстріли переїхали до області, в Костянтинівку. Мешкаємо в старому будинку з пічним опаленням у дуже скромних умовах. Зараз фронт дуже близько, але, оскільки свого житла у нас немає, нам нікуди їхати. Самій дуже важко, адже просити допомоги немає в кого.

Я з Часового Яру, у мене троє дітей: донька-студентка, та двоє синів 8 та 4 рочки. Через війну ми втратили житло. Мої батьки — пенсіонери, також виїхали з Лисичанська через окупацію міста. У мами онкологія - лімфома, вона пройшла вже 8 хіміотерапій і 16 грудня їде на 9. Ми всі роазом живемо в селі, я підпрацьовую - печу випічку на замовлення, та цього не вистачає і фінансові можливості дуже обмежені, тож прошу Вашої допомоги.

У мого сина інвалідність: ДЦП, епілепсія — він тяжкохворий і лежачий. Через стан сина я не працюю, оскільки він потребує постійного догляду. Ми — родина ВПО: бабуся-пенсіонерка, яка хворіє на діабет, 11-річний син і я. Вимушено покинули власне житло в Сіверськодонецьку, тепер живемо в Дніпрі, орендуємо квартиру.Я намагаюся гідно утримувати сина та підтримувати стан мами, однак коштів бракує на ліки та спеціальне харчування для дитини.