Юля

25

Я з міста Оріхів Запорізької області. По моєму місту проходить лінія фронту, там майже все знищено. Чоловік пішов у тероборону. Потрапив під Маріуполь. З березня вважається безвісти зниклим. Ми з дітьми виїхали у Запоріжжя.

Хочу допомогти

Моя сім’я жила умісті Оріхів Запорізької області. Чоловік, 29 років, працював трохи на фермі,трохи у будівництві. У нас двоє дітей: дівчинка 7 років та хлопчик 2,5 роки.Раніше я працювала на ринку. Останні роки виховувала молодшого сина.

Коли почаласявійна, чоловік пішов у територіальну оборону міста. Дуже швидко його скерувалина фронт. Він не був військовим. Але вчитися не було коли – війна уже була поруч.Він потрапив під Маріуполь. З березня 2022 року він вважається зниклимбезвісти. Нам не виплатили ніякої компенсації. Нема тіла – отже немає нічого. Усписках полонених його теж немає.

В кінці березня яз дітьми та мамою чоловіка виїхали з рідного міста. Зараз ми живемо у родичів уЗапоріжжі. Я готую їжу, роблю консервацію на зиму. Дитячі садочки закриті. Томуя не можу піти працювати. Старша донечка знову пішла на спортивну секцію дзюдо.

Наше місто Оріхівзруйноване зовсім. Фактично по ньому проходить лінія фронту. За ним ужеокупована територія. Жити там неможливо.

Yulia

25

I am from the town Orikhiv, Zaporizhzhia region. The front line passes through my town, almost everything there is destroyed. My husband went into territorial defense. He was sent to Mariupol. He has been considered missing since March. My children and I moved to Zaporizhzhia.

I want to help

My family livedin the town Orikhiv, Zaporizhzhia region. My husband, 29 years old, worked on afarm and in construction. We have two children: a 7-year-old girl and a2.5-year-old boy. I worked in the market. I have been raising my youngest sonfor the past few years.

 

When the warstarted, мy husband went into territorial defense. Very quickly he was sent tothe front. He was not a professional soldier. Butthere was no time to study - the war was already near. He was sent to Mariupol.He has been considered missing since March. No compensation was paid to us.There is no body, so there is nothing. He is also not in the lists ofprisoners.

 

At the end ofMarch, I left my hometown with my children and my husband's mother. Now we livewith relatives in Zaporizhzhia. I prepare food, preserve food for the winter.Kindergartens are closed. That's why I can't go to work.

 

Our city ofOrihiv is completely destroyed. The front line passes through my town. Theterritory behind it is already occupied. It is impossible to live there.