Юлія
53
Я з Маріуполя. Чоловік моєї сестри, батько двох дітей, тоді у березні, пішов за питною водою і загинув. Діти залишилися зі мною. До жовтня ми ще жили у нашому місті, якось перебивалися. У жовтні ми виїхали в Запоріжжя, а потім у Львів. Зараз живемо у притулку.
Ми з Маріуполя. Я та двоє моїх племінників – дівчинка 16 років та хлопчик 11 років. Це діти моєї сестри. Сестра померла 4 роки тому. Діти жили з батьком. Прийшла війна, ми зібралися разом. У березні ми пили воду з калюж. Батько дітей пішов за водою і зник безвісти.
Ми жили під бомбардуванням, без їжі, води. Але ми залишилися у місті. Ми мали надію знайти батька дітей. Потім прийшла окупація. Не було газу, води, їжі та дров. Окупаційна влада інколи видавала нам продуктові пайки.
Ми шукали батька дітей довго. Ми їздили по моргах. У вересні з’явилося світло і можна було переглянути базу фотографій тіл, яких збирали на вулиці. Це було у місцевій «поліції» окупаційної влади. Там ми знайшли фото батька моїх племінників.
Волонтери допомогли нам виїхати з міста. Ми потрапили у Запоріжжя. Там теж були обстріли. Звідти ми поїхали до Львова. Тепер ми з дітьми живемо у прихистку.
Yuliya
53
I am from Mariupol. My sister's husband, the father of two children, then in March, went to get drinking water and died. The children stayed with me. Until October, we still lived in our city, somehow interrupted each other. In October, we went to Zaporizhzhia, and then to Lviv. Now we live in a shelter.
We are from Mariupol. Me and my two nephews - a 16-year-old girl and an 11-year-old boy. These are my sister's children. My sister died 4 years ago. The children lived with their father. The war came, we gathered together. In March, we drank water from puddles. The children's father went to find drinking water and disappeared.
We lived under bombardment, without food or water. But we stayed in the city. We hoped to findthe father of the children. Then came the occupation. There was no gas, water, food or firewood. The occupation authorities sometimes gave us food rations.
We searched for the father of the children for a long time. We went to morgues. In September, the light appeared and it was possible to examine the database of photographsof bodies that were collected on the street. It was in the local "police" of the occupation authorities. There we found a photo of my nephews' father.
Volunteers helped us leave the city. We got to Zaporizhzhia. There were shelling there too. From there we went to Lviv. Now we live in a shelter.
Підтримати проєкт
Проект "Жінка для жінки" потребує щомісяця 20 тисяч гривень для оплати консультацій юристок та психологінь для жінок, які опинилися в складних життєвих умовах. Підтримати проект можна пожертвою громадській організації "Центр "Жіночі перспективи"
* В разі нереалізації проєкту або при наявності залишків, кошти будуть направлені на статутну діяльність організації.Надаючи допомогу проєкту, ви даєте згоду на це, а також на те, що сума пожертвування не підлягає поверненню.
Support the Project
The project “Woman for woman” needs funds to cover legal and psychological consultations for women in difficult life circumstances. You can support the project by donating a comfortable amount of money to the Centre “Women’s Perspectives”
Напишіть координаторці проєкту,
коли ви хочете допомогти жінці в скруті!
