Мій чоловік усе повиносив з дому. Він п'є безпробудно, не один рік. Почав виносити вже навіть приготовану їжу! Ми спимо на матрацах – меблів не залишилося. У мене син-підліток від першого шлюбу – дитина з інвалідністю. Ще в нас спільна донечка 4 рочки. Я хотіла, щоб все було по-людськи, пробачала, підтримувала, вірила, що він може змінитися, але щодня стає тільки гірше.

Він не раз бив мого сина, погрожував, викидав з дому. Одного разу він почав душити хлопця, на щастя малий вирвався з його рук, а чоловік впав і зламав ногу. Йому потрібна була операція. Всі його родичі відвернулися від нього, а я почала допомагати. Я вірила – він переосмислить свою поведінку. Оплатила йому операцію, забирала з-під нього судна у лікарні. Він повернувся додому і все пішло по колу – домашнє насильство, погрози, постійний алкоголь.

Місяць тому нас уже розлучили, він мені вже ніхто. Квартира офіційно зареєстрована на малу донечку. Вже тепер колишній чоловік навіть не прописаний у ній. Тож я зважилася на радикальний крок – буду намагатися його примусово виселити. Звернулася за допомогою до юристок та правозахисниць, буду рухатися поетапно згідно закону. Цей процес займе десь півроку. Я вірю – ми з дітьми впораємося.

Я постійно працювала покоївкою в готелі, зараз готель закрився на зимовий період через ціни на опалення. Я залишилася без постійної роботи. А тут довелося стати на шлях боротьби – треба бути сильною... У мене є дві приватні замовниці на прибирання особистих помешкань – так я ще трохи заробляю на життя. Мені б трошки допомоги, щоб я купила їжі, засоби гігієни, побутову хімію і змогла рухатися далі.

‍