Олена

36

Я із Запорізької області. Я вдова солдата. За тиждень до великої війни я з чоловіком та донькою поїхали в Харків. 24 лютого чоловік пішов на фронт добровольцем, був у лавах Нацгвардії. 29 грудня 2022 року він загинув під Кремінною. Виплат немає. На гарячій лінії кажуть: вас багато, коштів обмаль.

Хочу допомогти

Моя історія проста та пересічна. Я була вихователькою в садочку. Чоловік був автомалярем. Нашій дочці зараз 8 років. Ми жили у Запорізькій області, у селі неподалік Енергодару. 19 лютого 2022 року ми поїхали в Харків. У Харкові жила матір мого чоловіка. Мій чоловік народився у Харкові. Ми думали над тим, щоб можливо почати нове життя у цьому великому місті. Але через кілька днів почалася велика війна.

 

Наш дім у Запорізькій області окупували. Там залишилася моя мама. Ми з дочкою виїхали у Житомирську область. Чоловік пішов добровольцем на фронт, у перший день великої війни. Він став до лав Національної гвардії, був мінометником. Він мав поранення, лікувався, потім повернувся на фронт. 29 грудня 2022 року він загинув під Кремінною у Луганській області.

 

Ми з донечкою повернулися у Харків. Ми живемо всі разом – я дочка та матір чоловіка у маленькій однокімнатній квартирі у Харкові. Ця квартира належить матері чоловіка. МИ ще не отримували виплат за загибель солдата, на гарячій лінії кажуть: чекайте, вас таких багато, стільки коштів зараз нема. Дитина вчиться онлайн, а я її нікуди не відпускаю. Це моя травма війни – я боюся, що з дочкоющось трапиться, якщо вона буде не біля мене поруч.

Olena

36

I am from Zaporizhzhia region. I am a soldier's widow. A week before the great war, my husband and daughter went to Kharkiv. On February 24, the man went to the front as a volunteer, was in the ranks of the National Guard. On December 29, 2022, he died near Kreminna. There are no payments. On the hotline, I hear the answer: there are so many of you, there are not enough funds.

I want to help

 My story is simple and ordinary. I was a kindergarten teacher. My husband was a car painter. Our daughter is now 8 years old. We lived in the Zaporizhzhia region, in a village near Energodar. On February 19, 2022, we went to Kharkiv. My husband's mother lived in Kharkiv. My husband was born in Kharkiv. We thought about the possibility of starting a new life in this big city. But a few days later, a great war broke out.

 

Our house in Zaporizhzhia region was occupied. My mother stayed there. My daughter and I went for Zhytomyr region. My husband went to the front as a volunteer on the first day of the great war. He joined the ranks of the National Guard, was amortarman. He was wounded, treated, then returned to the front. On December 29, 2022, he died near Kreminna in the Luhansk region.

 

My daughter and I returned to Kharkiv. We all live together - me, my daughter and mother of my husband in a small one-room flat in Kharkiv. This flat belongs to the husband's mother. We have not yet received payments for the death of a soldier, on the hotline they say: wait, there are so many of you, there are not so many fundsnow. The child studies online, and I do not let her go anywhere. This is my war trauma - I am afraid that something willhappen with my daughter if she is not near me.