Ми з дітьми живемо в селі на Сумщині. Це не наше власне житло – за недорого орендуємо хатинку. Старшій доньці 16 років – вона вже в училищі вчиться. Сину 13 років. Молодшим донечкам 7 і 8 років. А наймолодшому сину 2 рочки. Я ще в декреті – не можу вийти на роботу, в садочок ще дитину не беруть.

Перший чоловік помер. Другий – батько найменшої дитини – почав зловживати алкоголем і ми розійшлися близько року тому. Аліментів він не платить, де він – не знаю.

У сусідньому селі живуть мої батьки, мати дуже старенька та хвора. Раніше їх доглядав та опікав старший брат. Тепер він на війні і догляд за батьками теж на мені. У них є трішки домашньої худоби та город, всьому мушу давати раду сама.

У нас є невеличкі соцвиплати від держави як багатодітній родині, але їх не вистачає на життя. Тому я зважилася попросити допомоги у людей.

Війна до нашого села прямо не докотилася. Тільки Сумську область обстрілюють дуже. Найближче, куди прилітало – то 10 км від нашого дому. У нас зібрані тривожні рюкзачки, документи і ми живемо майже на валізах – готові у будь-яку хвилину зірватися з місця і втікати від бойових дій.

‍