The project is run by the NGO Centre “Women’s Perspectives” with the support of Open Society Foundation
Я з трьома дітьми втекла з окупованої території. Виїжджали з однією сумкою. Думали, на місяць. Зараз ми в Запоріжжі. Живемо у гуртожитку. Доньки вчаться, я піклуюсь про 4-річного сина. Діти мріють про теплі ковдри.
Я з дітьми жила у селищі у Васильківському районі Запорізької області. До війни я працювала продавчинею у магазині. У мене дві доньки – 16 та 10 років. І син 4 роки. У нас був свій маленький будиночок. Коли ми втекли, наш дім та господарські споруди пограбували.
Жити в окупації було страшно: російські війська, російська техніка. Я довго шукала перевізника, який би нас вивіз. Зрештою знайшла, у соцмережах. Це коштувало усіх грошей, які в нас були. Молодий хлопець-водій порадив нам брати мінімум речей аби не виглядало, що ми втікаємо, а просто їдемо відвідати Запоріжжя. Ми проїхали 23 російські блокпости. Російські солдати перевіряли все, кожну річ. Через 5 блокпостів ми перестали їх назад запаковувати.
Так ми опинилися у Запоріжжі, без речей, без грошей, без нікого. Нам знайшли кімнату у гуртожитку. Вже не раз директор говорив, що виселить нас, але поки живемо. Діти мріють про теплі ковдри. Я не працюю – так і не змогла знайти роботу. Роботодавці кажуть – та ви ж переселенці, не хочеться вас вчити, бо ви скоро додому повернетеся. Живемо на соціальні виплати.
I left the occupied territory with my three children. We left home with one bag. We thought it would be for a month. Now we are in Zaporizhzhia. We live in a dormitory. My daughters study, I take care of my 4-year-old son. Children dream of warm blankets.
I lived with my children in a village in the Vasylkiv district of the Zaporizhia region. Before the war, I worked as a saleswoman in a store. I have two daughters - 16 and 10 years old. And the son is 4 years old. We had our own little house. When we fled, our house and outbuildings were looted.
It was scary to live under occupation: Russian troops, Russian equipment. I was looking for a carrier who would take us out. In the end, I found one on social networks. It cost all the money we had. The young driver advised us to take a minimum of things so that it would not look like we were running away, but just going tovisit Zaporizhzhia. We passed 23 Russian checkpoints. Russian soldiers checked everything. After 5 checkpoints, we stopped packing them back.
So we ended up in Zaporizhzhia, without things, clothes, money and without anyone. The volunteers found a room for us in the hostel. The director has said more than once that he will evict us, but we are still living. Children dream of warm blankets. I do not work - I have not been able to find a job. Employers say that you are immigrants, they don't want to teach you, because you will soon return home. We live on social benefits.
Проект "Жінка для жінки" потребує щомісяця 20 тисяч гривень для оплати консультацій юристок та психологінь для жінок, які опинилися в складних життєвих умовах. Підтримати проект можна пожертвою громадській організації "Центр "Жіночі перспективи"
* В разі нереалізації проєкту або при наявності залишків, кошти будуть направлені на статутну діяльність організації.Надаючи допомогу проєкту, ви даєте згоду на це, а також на те, що сума пожертвування не підлягає поверненню.
The project “Woman for woman” needs funds to cover legal and psychological consultations for women in difficult life circumstances. You can support the project by donating a comfortable amount of money to the Centre “Women’s Perspectives”