Ірина

37

Я живу на Херсонщині в окупації. У мене 6 діток. Наймолодша дитина має 3 місяці. Чоловік, батько дітей, покинув нас, коли я народила шосту дитину. Ми не знаємо де він. Ми не знаємо чи живий він. Роботи в селі майже нема. Багато людей покидали свої поля і виїхали геть. Ми живемо у великій бідності і великому страху.

Хочу допомогти

 

Я живу на Херсонщині в окупації. Я самотня багатодітна мати. У мене 6 діток. Мої дітки Олександр 9 років, Катерина 8 років, Лілія 6 років, Вікторія 4 роки, і  Тимур 3 місяці. Чоловік, батько дітей, покинув нас три місяці тому, коли я народила шосту дитину. Ми не знаємо де він. Ми не знаємо чи живий він. З того часу він нам не допомагав жодного разу.

Дуже тяжко жити в окупації, жити у страху чи прокинемося ми завтра. Інколи я боюся навіть пускати на вулицю дітей. Жити в окупації - це завжди чути вибухи і страшні звуки ракети, яка летить над тобою. Роботи в селі майже немає, люди покидали свої поля і втекли, фермерства більше немає, а це і була наша основна робота.  Не завжди є можливість купити бодай хліба.

Мені дуже страшно за моїх діток, за їх життя. Я повинна бути сильною, але без підтримки дуже важко. Я неодноразово зверталась до голови села і вона допомагала продуктами і чим могла. Та всі ми тут живемо у скруті.  

Iryna

37

I live in Kherson region under occupation. I have 6 children. The youngest child is 3 months old. The husband, the father of the children, left us when I gave birth to my sixth child. We don't know where he is. We don't know if he is alive. There is almost no work in the village. Many people left their fields and moved away. We live in great poverty and great fear.

I want to help

I live in Kherson region, under occupation. I am a single mother of many children. I have 6 children. My children Oleksandr is 9 years old, Kateryna is 8 years old, Lilia is 6 years old, Victoria is 4 years old and Timur is 3 months old. My husband, the father of the children, left us three months ago, when I gave birth to my sixth child. We don't know where he is. We don't know if he is alive. Since then, he has not helped us even once.

 

It is very difficult to live under occupation, to live in fear of whether we will wake up tomorrow. Sometimes I am afraid to even let my children go outside. Living under occupation means always hearing explosions and the terrible sounds of a rocket flying over you. There is almost no work in the village, people left their fields and ran away, there is no more farming, which was our main work. It is not always possible to buy at least bread.

 

I am very afraid for my children, for their lives. I have to be strong, but without support it is very difficult. I repeatedly appealed to the head of the village and she helped with food and whatever she could. But we all live in poverty here.