Я народила 5 дітей від свого чоловіка, а потім ще оформила опіку на двох дітей після смерті їх батьків – родичів мого чоловіка. Він на мене тиснув, щоб я це зробила – просив, благав, заклинав.

Протягом багатьох років я страждаю від фізичного, сексуального, психологічного і економічного насильства з боку свого чоловіка. Він зловживає алкоголем, часто поводить себе агресивно, шарпає мене, штовхає, б'є по голові, бере ніж, погрожує мені смертю, кричить, залякує, ображає та принижує, примушує мене до незахищеного сексу. Каже, що я його дружина, а значить «зобов'язана».

Дітям 5, 8, 9, 10, 13, 14 та 17 років. Старший син пішов від нас – не витримав на це все дивитися.

Минулого року було відкрите кримінальне провадження з приводу завдання мені тілесних ушкоджень – проте я під його тиском погодилася на примирення. 13 грудня 2020 року він знов побив мене, поліція винесла терміновий заборонний припис, але він на нього не зважає.

Поліція в той день приїжджала ще тричі, і порадила втікати, бо він був дуже агресивний. Я не маю куди йти з дітьми. Поліція мені помогла вийти з хати.

Зараз я в притулку, деяких дітей поприймали знайомі і родичі. Але так довго тривати не може. Хата, де ми жили, належить його тату.

Я працюю, але він приходить на роботу, і вчиняє там скандали. З минулої роботи мене через це звільнили.

Я почуваюся виснаженою та не знаю, як бути далі.

‍