Ольга
Вся моя сім'я – з Донецька. У 2019-ому році ми переїхали в Маріуполь – жити більше під окупацією не могли. Там залишилися старенькі батьки, так нам було спокійніше, що не так далеко. Два місяці великої війни ми провели в Маріуполі – ховалися по підвалах. На вулиці до багаття у дворі виходив тільки мій чоловік, ми з дітьми – ні. З кінця березня під моєю опікою стало вже троє дітей…

В кінці березня ми були в нашому будинку – моя сім'я на нижніх поверхах. Напевно то був авіаудар – знесло три верхніх поверхи, почалася пожежа. Мій чоловік побіг наверх і знайшов там живим тільки сусідського хлопчика – однокласника нашого сина. Їм обом по 9 років. Батьки загинули на місці, тато накрив собою малого. У нього були легкі осколкові поранення, на щастя, у мене були ліки, бинти.

До кінця квітня ми не могли втекти з того пекла, а потім якось вдалося. Виїжджали трьома машинами – за кермом були старенькі дідусі, наші сусіди. Вони брали жінок та дітей. Чоловіків не пропускали. Мій чоловік досі там, в Маріуполі. Зрідка пише з різних незрозумілих номерів «Я живий». І все.

Наші старенькі сусіди мали родину у селі неподалік Дружківки. Ми всі приїхали сюди. Живемо всі тут місяць. Хлопчик-сирота з нами. Ми знайшли його родичів – вони в Німеччині, обіцяли приїхати. В нього жодних документів. Найближче велике місто до нас – Краматорськ. Там небезпечно. І ЦНАПи теж не працюють. Ми ніде не стали на облік. Бо не знаємо куди рухатися і що далі робити. Годують нас люди, які прийняли до себе в дім. Годують із домашнього господарства. Та й всі селяни співчувають, допомагають. Вони знають трагедію хлопчика.

Я чекаю поки приїде родина хлопчика. Я не кажу йому про загибель батьків – не можу. Я чекаю, що мій чоловік якось вирветься із Маріуполя та приїде за нами. І тоді ми зможемо кудись поїхати, стати на облік, десь осісти, спробувати почати нове життя. А поки я навіть з дому майже не виходжу – так всього боюся.

Ми втекли з Маріуполя, в кінці квітня. Я моїх двоє дітей і сусідський хлопчик. Його батьки загинули.

Я чекаю на його родичів, які виїхали до війни. І на свого чоловіка, який в окупації. Ми в селі на Донеччині.
40 років
Напишіть або подзвоніть координаторці проєкту,
коли ви хочете допомогти жінці в скруті!

Телефон: +38-067-67-407-70
Пошта: woman4woman.ua@gmail.com