Олена
Я з дітьми втекла з Чернігова. У мене троє дітей. У всіх дітей серйозні проблеми зі здоров'ям. Найстаршому сину – 19 років. Коли йому виповнилося 15, у нього виявили кісту головного мозку. За рішенням лікарів, кісту не вирізали. Також у нього епілепсичний синдром. У військкоматі нам сказали робити інвалідність, зараз ми ще не встигли це зробити.

Друга дитина – дівчинка 14 років, у неї інвалідність з дитинства. У неї очний альбінізм і вона майже не бачить. Їй постійно потрібне дороге лікування. Третя дитина – дівчинка 12 років – народилася без піднебіння, в народі це називають «вовча пасть». Вона перенесла три операції. На операції потрібно було брати кредити, які віддаємо досі. Кредитів у мене десь 200 тис.грн.

Війна застала нас удома. Ми живемо в центрі Чернігова у маленькій квартирі. Я вже відкрила своє торгове місце на ринку, щоб погасити кредити. На моєму складі було товару на 40 тис.грн. Все це були продукти харчування і все я віддала теробороні.

16 березня ми вирішили тікати з міста. Ми з дітьми. Чоловік залишився удома, він досі там, не має роботи, сам ледь виживає у місті після війни. Спершу ми з дітьми пішки пройшли через пішохідний міст, були обстріли, ми ховалися. Добралися до сусіднього села за 3,5 години, хоча то всього лиш 7 км. Там три години ховалися у підвалі школи – були обстріли. Потім туди приїхали волонтери і вивезли нас до сусіднього села. Звідти нас переправили на човні на територію, де не було бойових дій.

Ми добралися до моєї мами – окраїна Чернігівщини, прожили там тиждень. Потім поїхали до Києва. У кінці березня в Києві було ще дуже небезпечно, нас дуже скоро евакуювали до Львова потягом. Тут ми більше місяця жили у спортзалі школи, не було гарячої води. Ми вже навіть подумували чи не повернутися, але нашу область досі обстрілюють вороги із-за кордону. Тепер ми потрапили в притулок «Жіночих перспектив», у нас хороші безпечні умови. Син влаштувався на роботу водієм, я пішла торгувати на ринок.

Я буду дуже вдячна за допомогу людям, поки ми станемо на ноги.

Я переселенка з Чернігова. У мене троє дітей – усі з важкими захворюваннями. Син з кістою у мозку, дочка майже незряча і дочка, яка народилася без піднебіння.

Маю великі кредити – брала на лікування, віддати не встигла. А війна ще погіршила нашу ситуацію.
41 рік
Напишіть або подзвоніть координаторці проєкту,
коли ви хочете допомогти жінці в скруті!

Телефон: +38-067-67-407-70
Пошта: woman4woman.ua@gmail.com