Олена
46 років
Я родом з Макарова Київської області, там народилася, там живу чи то жила. У мене донька 14 років і мама 75 років. Я працювала в Києві, щодня на роботу їздила. 24 лютого я не поїхала на роботу, а 25 лютого в наше селище вже в'їхала військова техніка.

Були буки, гради, танки, було все за півтора кілометра від мого дому. Ми перемістили ся у погріб – стягнули туди ковдри і подушки. 27 лютого зникла електроенергія. Ми продовжували сидіти у погребі цілими днями, на вулицях містечка було небезпечно, велися вуличні бої.

5 березня щось бахнуло порчу з нами. Я вибігла глянути, бачу, на сусідському подвір'ї велика воронка. Вернулася до своєї сім'ї і кажу – 5 хв на збори і виїжджаємо. Виїжджали ми так званою дорогою життя – таким собі коридором, максимально безпечним шляхом до селища, яке змогли прокласти наші ЗСУ.

Ми приїхали на Західну Україну і зараз тут у безпеці. До 31 березня у мене не було зв'язку з рідним братом і його дружиною, та й взагалі односельчанами. У квітні Макарів і всю громаду звільнили, відновили мобільний зв'язок. Там ще нема світла, води, газу. І ми вже знаємо про всі жахи, які там були вчинені окупантами. Чоловіків розстрілювали, жінок і дівчат-підліток гвалтували…

Жінок і дітей просять поки не повертатися – гуманітарна катастрофа, все заміновано. Я доглядаю за хворою мамою, яка пережила інфаркт та інсульт. Не збираюся за кордон – вона не переживе переїзду. Нам потрібна допомога на перший час, поки ми не повернемося додому.

Я з Макарова Київської області. Наше містечко пережило всі жахи війни – обстріли, вуличні бої, мародерства, знущання над цивільними - згвалтування жінок та вбивства чоловіків.

Я, дочка і старенька мама виїхали 5 березня тому живі. Потребуємо трохи допомоги поки не повернемося додому.
Напишіть або подзвоніть координаторці проєкту,
коли ви хочете допомогти жінці в скруті!

Телефон: +38-067-67-407-70
Пошта: woman4woman.ua@gmail.com