Ельнара
Я – кримська татарка. У травні 1944-ого року моїх бабусю і дідуся виселили з рідного Криму в Узбекистан, тому мої батьки проживали в Узбекистані, там і я народилася. Коли мені було 3 роки, моя родина переїхала у Херсонську область, я виросла і навчалася в Херсонській області, у 2009 я закінчила Кримський інженерно-педагогічний університет в Криму, вийшла заміж за представника свого народу і народила двох дітей. Мій чоловік Елімдар також народився в Узбекистані, доля його родини така ж.

До війни ми з чоловіком обоє працювали: я в сфері послуг, він у сфері будівництва. Хоча в нього інвалідність 3 ступеня, роботи він не цурався. Нашій донечці 10 років і сину 7 років.

З початком війни ми втратили роботу, через три місяці закінчилися всі заощадження. Посівна не починається. Продукти тільки з Криму і дуже дорогі. Деякі наші односельчани виїхали у Крим. Ми не можемо, боїмося, ви ж знаєте які репресії вчиняє росія з представниками нашого народу на півострові. Виїхати з окупованої території ми також не можемо: на блокпостах чоловіків піддають так званій «фільтрації» - роздягають, оглядають, б'ють і часто затримують. Я не хочу покидати чоловіка самого в окупації.

Ми майже не виходимо за межі свого подвір'я – це небезпечно. Окупанти патрулюють вулиці, приходять у будинки тих людей, чиї родичі брали участь в АТО і ООС, де живуть громадські активісти та представники влади. Люди зникають… У нас не працює ні ЦНАП, ні сільрада. У квітні ми отримали 2 тис грн від держави – соціальна допомога на інвалідність чоловіка. Ото за них і живемо. Гуманітарну допомогу з України не пропускають. Бувало, привозили допомогу з Криму. Видавали тільки під паспортні дані. Ми не ходили, як і більшість молодого працездатного населення. В черзі за нею стояли лише самотні бабусі, яких теж шкода дуже… Але ми не хочемо стояти в ласку ворогу і не хочемо залишати свої особисті дані їм. Чекаємо коли нас звільнить ЗСУ.

Зараз просимо українців допомогти нам пережити цей важкий період. Я зможу купити продукти у сільських магазинчиках – у когось ще працює термінал, хтось просить перекинути кошти на картку. Буває, знаходяться люди, які перетворюють на готівку електронні кошти, правда під 10%. Як вони ввозять ту готівку на окуповано територію – не знаю. Але час від часу такі можливості трапляються.

Я - кримська татарка. Ми з сім'єю живемо на окупованій Херсонщині у Генічеському районі.

Виїхати не можемо, роботу втратили, заощадження закінчилися, нема чим годувати дітей.
36 років
Напишіть або подзвоніть координаторці проєкту,
коли ви хочете допомогти жінці в скруті!

Телефон: +38-067-67-407-70
Пошта: woman4woman.ua@gmail.com